Чё, народишка! Все кайфуют? Я тут решил с вами поделиться своим последним приключением, которое получается несколько зашкварным. Слушайте, это надо услышать! Я купил себе закладки с псилоцибиновыми грибами, и это был сплошной облом!
Начиналось всё со встречи с моим демиком. Он был мне очень близок, я даже знал, что за морда у него находится, если меня понимаете. Нашел его на маленькой улице, где обычно валяется баклаха, и договорился о покупке этих "чудо-грибов". Он быстро протиснулся в мою тусовку, и мы пошли по магазинам, чтобы прикупить оборудование для готовки.
Я решил сделать всё по фасту, без заморочек и лишних церемоний. Слава Интернету, нашел рецепт травильного супа и принялся за дело. Раздобыл специи, бульончик, свеклу и, конечно же, грибы. Уже только запах грибов возбуждал мое воображение.
Как только я закинул эти "псилоцибы" в котелок, началось страшное месиво в моей голове. Я уже почувствовал, как мои мысли стали круглыми, словно таблетки, и начало разворачиваться настоящее путешествие в мир галлюцинаций. Я был на небе, а с неба лился дождь из бургеров - да, об этом я не шучу, это было настолько круто!
Отключилась реальность, и я больше не мог понять, что происходит вокруг меня. Я совершенно терял контроль над своими движениями, словно втертый наркотиком. Спасибо, что у меня были друзья, которые помогали мне во время моего нелепого состояния. Я бегал по улицам, кричал, смеялся, и на меня смотрели, словно на безумца.
Но самый шок был ещё впереди. Я хотел вкусить часть этого кайфа, который меня окружал. Мои глаза заметили фастфудную раздачу бургеров, и счастливый улыбающийся рабочий предложил мне их попробовать. Я сразу купил себе целую кучу бургеров, и я начал их обжираться, словно последний день на Земле!
Но, блин, какое-то время прошло, и чувство кайфа ушло. Мне стало плохо. Мое желудочное чувство дало о себе знать, и я понял, что повредил себе невинные кишки. Я начал испытывать неприятные ощущения, появилась боль и неудержимое желание срочно найти туалет. О, этот момент я запомню надолго!
Оказавшись на улице, я бегал от места к месту, искал где справить нужду. В каждом магазине, кафе и даже в парке я спрашивал о туалете. Но все вокруг меня только смеялись и отказывали помочь. Я был отчаян, мой живот готов был взорваться.
И вот, наконец, в далекой аллее я увидел свет в конце тоннеля - оказался это туалет публичного парка, на который торопливо бежали ребята моего возраста. У меня не было времени на раздумья, я просто ворвался туда и занял первую свободную кабинку. Моё внутреннее давление превзошло все рамки, и я обкакался, словно ящиком с бургерами!
Когда я наконец вышел из этой неприятной ситуации, я понял, что это был настоящий урок для меня. Мои разгульные похождения привели меня к тому, что я лишился достойного отдыха и был вынужден опозориться перед окружающими. Это был жестокий проклятый урок, но он научил меня больше осторожности в выборе закладок.
Не стоит злоупотреблять закладками. Не надо быть настолько безрассудным и обжираться бургерами до посинения. И помните, что друзья - это самое ценное в жизни. Они поднимут тебя, когда ты упадешь, и поддержат в трудную минуту. И помните, что жизнь - это главное приключение, и отдыхать нужно с умом!
Хороший отдых - это выбор правильных закладок, а не закладок наркотиков!
Живите ярко и осторожно, друзья!
Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?
Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.
Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.
Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".
Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!
Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.
Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.
Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.
Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.
Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.
Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.
Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.
Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.
Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.
Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.
Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.